Ікони під старовину

27/06/2025

Вінчальна пара ікон «Невʼянучий цвіт»

25/06/2025

Преподобний Савва Освячений народився у V столітті в Каппадокії в сім’ї благочестивих християн — Іоанна та Софії. Батько, який обіймав посаду воєнного керівника, разом із дружиною вирушив до Александрії у зв’язку зі службовою необхідністю, залишивши шестирічного Савву на піклування дядька.

Коли хлопцеві виповнилося вісім років, його віддали на навчання до монастиря святої Флавіани, що знаходився неподалік. Він швидко навчилася читати й писати, з великою ревністю вивчаючи Святе Письмо. Коли прийшов час, батьки неодноразово вмовляли сина повернутися до мирського життя та одружитися, однак марно. У сімнадцять років юнак прийняв монаший постриг і своїм аскетичним життям — постом і молитвою — сподобився Божої благодаті, отримавши дар чудотворіння.

Після десяти років у монастирі Флавіани преподобний вирушив до Єрусалима, а звідти — до обителі преподобного Євфимія Великого. Та Євфимій направив його до авви Феоктиста, настоятеля суворого спільножитного монастиря. У цій обителі Савва перебував у послушництві до 30 років. Після смерті авви Феоктиста його наступник благословив Савву на усамітнене життя в печері. Лише в суботи він залишав своє місце усамітнення, щоб бути на богослужінні та приймати їжу.

Згодом йому дозволили зовсім не залишати печери, де він прожив у самоті п’ять років. Преподобний Євфимій уважно спостерігав за духовним зростанням юного інока, називав його «отроком-старцем» і брав із собою до пустелі Рув біля Мертвого моря, де вони надовго віддалялися від світу. Після смерті свого наставника Савва оселився в іншій печері неподалік від обителі преподобного Герасима Йорданського.

Згодом до нього стали приєднуватися учні — бажаючі чернечого життя. Так виникла Велика Лавра. За Божественним одкровенням — явленням вогняного стовпа — в печері було засновано церкву. Протягом життя преподобний Савва заснував ще кілька монастирів. За життя святий уклав перший устав церковної служби — так званий «Єрусалимський», який було прийнято всіма палестинськими монастирями.
Спочив мирно преподобний Савва у 532р. .
Днем памʼяті та почетання є: 18 грудня.

24/06/2025

Великомученик Феодор Стратилат (великий воїн) жив наприкінці II — у першій половині III століття. Походив із міста Євхаїт. З юності він сформувався як сильна та мужня людина, однак водночас мав чуйне серце і тверезий, глибокий розум. Без вагань він обрав шлях Божої Мудрості.

Про його хоробрість стало відомо всім після перемоги над змієм, що жив у прірві на околиці міста і приносив людям безкінечне, невимовне горе. За цю відвагу Феодора призначили воєводою (стратілатом) у місті Гераклеї. Там він ніс, так би мовити, подвійну службу: не лише як воєначальник, а й як апостол — проповідуючи Євангеліє серед язичників-вояків. Його палка віра, підкріплена прикладом християнської стійкості, навертала багатьох від «дурних» ідолів до Істинного Світла. За короткий час майже все населення міста прийняло християнство.

Ці події збіглися з правлінням імператора Лікінія (307–324), який жорстоко переслідував християн, вбачаючи в християнстві пряму загрозу вже похитнутому язичництву. Під “недобре око” імператора потрапив і Феодор. Прибувши до його оселі, Лікіній удав шляхетність — хвалив розум та доблесть воєводи, умовляючи його принести жертву ідолам. Феодор попросив залишити ідолів у нього на ніч, пообіцявши, що спорудить їм капище. Але вночі він розтрощив золоті й срібні статуї, а зранку роздав уламки бідним.

Лють імператора була безмежна. За його наказом Феодора катували з особливим завзяттям: били батогами, обпікали залізом, розпʼяли на хресті. Та з його вуст чули лише тиху молитву. Господь зцілив мученика за одну ніч, знявши з хреста і вилікувавши всі його рани. Побачивши це диво, всі воїни, що зібралися зранку, припали на коліна, прийнявши Хрещення.

Святий мученик, не прагнучи помсти, добровільно здався в руки Лікінія, стримавши народ, що повстав з обурення. Він закликав не множити ненависть і жорстокість, а жити за Словом Господнім, поширюючи любов і прощення. Тоді, казав він, і життя, і смерть не будуть марними.

22 лютого 319 року святому мученику Феодору відтяли голову.
Днем його пам’яті та вшанування є 8 лютого.

11/06/2025

Свята Ніна була племінницею Єрусалимського патріарха Ювеналія. Після того, як її батько Завулон усамітнився пустельником, а мати зайняла посаду дияконеси, свята Ніна була віддана на виховання благочестивій жінці похилого віку. Часті розповіді наставниці про Іверію (тодішню Грузію), яка тоді залишалася язичницькою країною, спонукали Ніну відвідати ці землі, щоб принести місцевим жителям Світло Євангелія. Це бажання ще більше зміцнилося, коли вона побачила у вісні Матір Божу, яка вручила їй хрест із виноградної лози.

Згідно з Божим промислом, це бажання здійснилося, коли Ніні довелося тікати до Іверії, рятуючись від гонінь імператора Діоклетіана (284–305 рр.). Прибувши туди, свята Ніна зупинилася у жінки, що працювала в царських виноградниках, і незабаром стала відомою в цьому краї. Вона нікому не відмовляла у допомозі, і її щире служіння привернуло до неї хворих та знедолених, які приходили у великій кількості, вимовляючи ім’я Христове. Ніна зцілювала їх і проповідувала про Господа — Творця неба та землі, а також про Христа-Спасителя.

Проповіді про Ісуса, чудеса, що свята Ніна звершувала з Його допомогою, та її доброчесне життя надихнули мешканців Іверії. Багато людей увірували, охрестилися й відкрили для себе двері до істини та світла. Вона ж надихнула на прийняття християнства царя Маріана (Міріана), який до того був язичником. Після його навернення з Константинополя були викликані єпископи та священники, і в Іверії було збудовано перший храм на честь святих апостолів. Згодом майже вся Іверія прийняла християнство.

Свята Ніна, яка не любила почестей та зайвої уваги до себе, усамітнилася на одній із гір, проводячи час у молитві й дякуючи Господу за навернення язичників до істинної віри. Через декілька років вона покинула свою обитель і вирушила до Кахетії, де принесла Світло Господнє цариці Софії, яка прийняла хрещення.

Після тридцятип’ятирічного служіння свята Ніна мирно відійшла до Господа 14 січня 335 року. На місці її упокоєння цар Міріан звів храм на честь великомученика Георгія, далекого родича святої Ніни.

День пам’яті та вшанування святої Ніни відзначається **27 січня** та **23 листопада** (перехідне святкування — Собор Аланських святих).

09/06/2025

Син Господній ніс Своє Слово та спасіння всім людям, незалежно від походження, статі чи віку. Епізод, зображений на цій іконі, є важливим фрагментом із життя Месії, неодноразово описаним апостолами у Євангелії. Так, наприклад, у Євангелії від Марка (10:13–16) говориться:

«Принесли до Нього дітей, щоб Він торкнувся їх. Учні ж не допускали тих, хто їх приносив. Побачивши це, Ісус сказав їм: пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже. Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитина, той не увійде до нього.»
Обнявши їх, Він поклав руку Свою на них і благословив. Будь-яка людина без винятку могла прийти до Спасителя, отримавши від Нього шлях до Великої Істини, втіху та розраду, а також мудру пораду й добре слово. У Святому Письмі також зустрічаються інші епізоди, де фігурують діти. Так, у Євангелії від Матвія (18:1–5) та Марка (9:36–37) описано, як апостоли питали Божого Сина, хто з них найбільший у Царстві Божому. Христос відповів їм:
«Істинно кажу вам: якщо не навернетесь і не станете, як діти, не увійдете до Царства Божого. Отож, хто упокориться, як ця дитина, той і є найбільшим у Царстві Небесному. І хто прийме одне таке дитя в Моє ім'я, той Мене приймає.»

Таким чином, образ дитини є символом милосердя, смирення, чистоти та непорочності віри.
Святитель Іоанн Златоуст стверджував, що дитина—це джерело мудрості, тісно переплетеної з простотою. Діти чисті від усіх пороків і пристрастей: не мають жадоби до наживи, не здатні довго пам’ятати образи, завжди щирі у своїх почуттях. Таке світобачення та світосприйняття має бути еталоном для кожного християнина.
#благословіннядітей
#благословениедетей

08/06/2025

На початку другого століття (98–138), у місті Едессі, під час царювання імператора Траяна, жили великі проповідники Слова Божого—Фівея та її брат Фіфаїл. Просвітлені вченням Христовим, вони натхненно й ревно проповідували віру Христову, що багатьма сприймалося як зухвалий виклик. Невпинно та невтомно вони доносили до людей істину: Христос—Спаситель—є Творцем та Всесильною мудрістю, а ідолів відкрито називали сліпими й глухими істуканами.

Таким чином, Фівея зі своїм братом розповсюджували віру в Христа, вічну силу та заступництво Боже. Нездатні ефективно протидіяти проповідникам, язичники, розлючені впливом їхніх слів, за підтримки воїнів схопили Фівею та Фіфаїла й піддали їх довгим і жорстоким катуванням. Зрештою святого Фіфаїла, прив’язавши до дерева, розпиляли навпіл, а святу Фівею вбили ударом списа у шию. З останньою молитвою брат і сестра увійшли до Царства Божого.

День пам’яті та вшанування: 18 вересня.
#ікони #іконапідстаровину #ікониручноїроботи

04/06/2025

Преподобний Христофор народився та проживав у Римі у VI столітті. Прийняв монаший постриг у монастирі преподобного Феодосія в Палестині, неподалік Єрусалима.

Книга авви Феодула, «Лимонар», яка містить розповіді про преподобного Христофора, доносить до нас гарну та повчальну історію.

"Одного разу преподобний Христофор прийшов до Єрусалима, щоб вклонитися Гробу Господньому. Біля воріт він побачив інока, що стояв нерухомо, а навколо його голови кружляли два ворони. Христофор зрозумів, що це біси докучають монаху, заважаючи йому увійти до храму. Запитав він інока:
— Чому не заходиш, брате, стоїш на місці?
На що той відповів:
— Мене бентежать дві думки: одна говорить — іди та вклонися Великому Христу, а інша твердить, що вклонишся потім, після того, як закінчиш важливу справу.
Тоді святий Христофор узяв брата за руку й без роздумів провів його до храму."

Ця історія є гарною ілюстрацією того, що будь-яка справа, навіть найважливіша, має починатися з віри та непохитного уповання на Божу підтримку.

Побут отця Христофора не вирізнявся різноманітністю: удень він виконував монаший послух, а увечері віддалявся у печеру, де раніше молилися преподобний Феодосій та інші отці. Усю ніч він проводив у молитві та залишав своє усамітнене місце лише тоді, коли чув, як лунає "било", що кликало до ранкового співу.

Так отець провів 11 років. Одного разу, спустившись у свою печеру, він побачив там безліч палаючих лампад і двох світлих юнаків, які їх запалили. Христофор запитав:
— Навіщо ви розклали тут лампади, не даючи мені увійти для молитви?
Юнаки відповіли:
— Це лампади отців, що служать Господу.
— А чи є серед них моя? — запитав Христофор.
— Трудом і молитвами ти зробиш так, що й твій вогник ми запалимо.

Після цього отець залишив монастир і вирушив на Синайську гору, не взявши з собою нічого. П'ятдесят років він провів у трудах і молитві, поки одного разу не почув Голос, який мовив йому:
— Ступай, Христофоре, у свій монастир, свою обитель, щоб приєднатися до отців твоїх.

Днем пам'яті та вшанування святого преподобного Христофора є 12 вересня

03/06/2025

За сімсот років до Різдва Христового жив великий пророк, котрого звали Ісая, нам знайомий як старозавітний. Походив він зі знатного царського роду, був призваний Господом для пророчого служіння у царстві Аззії, царя Іудеї.
Упродовж шістдесяти років пророкував він при чотирьох царях про пришестя Месії—Христа Спасителя. Ісая називав Месію "Богом та Владикою", вчителем усіх народів, "засновником царства миру та любові".
Пророкував народження Божого Посланця від "діви" (Святої Діви Марії), Його страждання за гріхи світу, передбачив Хресне Воскресіння і, як наслідок, поширення Божої Церкви по всьому світу.

Сам початок шляху як пророка Ісая розпочався з пророчого видіння, де він зустрівся з Самим Господом. Господь запитав його:
*"Кого пошлю до іудеїв, хто піде?"*
Ісая відповів: *"Ось я, Господи, пошли мене!"*

Тоді Господь послав його до іудеїв, аби навернути їх на праведний шлях і відвернути від безчестя та ідолопоклонства. Тим, хто покаявся з глибини серця, Господь дарує милість та прощення, а "сліпих та глухих" чекають біди та безкрайні негоди.
Ісая запитав:
*"Чи довго, Боже, буде тривати Твій Суд?"*
На що Господь відповів: *"Допоки не запустіють міста, не зникнуть люди з житла, і все не перетвориться на пустелю. Але коли зрубують дерево, корінь дає нові паростки. Так і після знищення народу залишиться святий залишок, від якого постане нове плем'я."*

Та не тільки великих одкровень удостоївся пророк Ісая від Господа, а й отримав дар чудотворення.
Коли Єрусалим стогнав під облогою невірних, знесилений від спраги, по молитві чудотворця відкрилася під горою Сіон криниця, названа "Силоам"—тобто "Послане Господом".
Так Ісая врятував людей Єрусалима від важкої смерті.

Сам же святий пророк Ісая помер мученицькою смертю: його стратили розпилом дерев'яною пилкою за наказом іудейського царя Манассії та поховали неподалік святого джерела.
По сьогоднішній день частка мощей пророка зберігається на Афоні.

Днем пам'яті та вшанування святого пророка є 22 травня.

30/05/2025

29/05/2025

28/05/2025

Апостолу Іоанну судилося пройти довгий та нелегкий шлях. Будучи одним із найближчих учнів Христа, він віддав Йому свою щиру любов та відданість. Зустрівши вирішальний час, Іоанн завжди був поруч, коли Господа, зв’язаного, вели з Гефсиманського саду на суд. Він був поряд у палаці під час допитів, невідступно супроводжував Ісуса Хресним шляхом.
Він перебував поруч з Богородицею біля підніжжя Розп’яття. Із того часу апостол Іоанн, як люблячий син, невідлучно знаходився з нею, ставши підтримкою та опорою аж до Її Успіння.
Після цього, згідно з рішенням жеребкування, він подався до міст Малої Азії для проповіді Євангелія, узявши з собою учня Прохора. Прибувши до Ефесу, апостол Іоанн невпинно проповідував язичникам про Христа. Господь супроводжував його проповідь багатьма великими чудесами, що щодня збільшувало кількість віруючих. Під час гонінь християн імператором Нероном Іоанн потрапив до Риму на суд, де після жорстоких тортур був засланий на острів Патмос. Але й там він, зустрівшись із аборигенами-язичниками, приніс їм світло Євангелія, незважаючи на великий спротив місцевих шаманів.

Кількість дивовижних зцілень хворих та чудеса, що вражали своєю благодаттю місцевих жителів, а також сила слова людини мудрої та щиро віруючої допомогли Іоанну похитнути віру у велич бездушних ідолів. Після тривалого заслання Іоанн зрештою отримав звільнення і, повернувшись до Ефесу, продовжив свою світлу справу.

Життя святого апостола Іоанна було довгим і насиченим. Він явив людям ще багато тепла, добра та чудес. Святий апостол Іоанн закінчив свій земний шлях у віці ста з лишком років, значно переживши всіх інших очевидців Господа Христа, довго залишаючись єдиним свідком Його земного шляху.

Дні пам’яті та вшанування: 21 травня, 13 липня (Собор славних і всеславних 12 апостолів), 9 жовтня.

#іоаннбогослов #святойиоаннбогослов

26/05/2025

Ікона "Плач Ісуса Христа про загублених немовлят", іноді іменована "Плач Ісуса Христа про аборти", бере свій початок з православного монастиря преподобного Герасима Іорданського, що неподалік від Єрусалиму. Автором ікони є ігумен Хризостом.

Під головним монастирським храмом знаходиться підземна церква, де, за переказами, зупинялося Святе Сімейство під час своєї подорожі у зв’язку з втечею до Єгипту. Тут же зберігається чудотворна ікона Богородиці Млекокормилиці.

Цю ікону, беручи до уваги зростаюче усвідомлення суспільством проблеми абортів, можна зустріти у багатьох православних церквах. Перед нею служать покаянні молебні, де православні християни, які вчинили страшний гріх дітовбивства — свідомо чи через незнання — мають змогу щиро звернутися до Господа з каяттям.
Цей образ особливо шанується у День пам’яті Святих мучеників 14 000 немовлят, убитих Іродом у Віфлеємі — 29 грудня / 11 січня